Жозеф Діран відновив палм-біцький будинок Аддісона Мізнера

Французький архітектор Жозеф Діран закінчив чотирирічний проєкт у Палм-Біч. Він перебудував будинок Аддісона Мізнера 1924 року для колекціонера Пітера Бранта та його дружини, супермоделі Стефані Сеймур Брант.

Колекція, що диктувала порядок роботи

У цьому проєкті все пішло навпаки: спершу мистецтво, потім кімнати. Брант віддав Дірану дві товсті папки, одну з творами, другу з предметами дизайну. Архітектор розклав сторінки на підлозі під час сімейної відпустки.

Брант збирає мистецтво змалку. Батько любив класику й вважав навіть Пікассо надто сучасним, а підлітком він на лижних поїздках до Швейцарії потоваришував із дилером Бруно Бішофбергером. Той звів його з Лео Кастеллі, і вони стали наставниками хлопця. Першого Ворхола Брант купив 1966 року, а на момент знайомства з художником у листопаді 1968-го мав близько семи його робіт.

Мало хто тоді дивився на Ворхола так, як Брант. Коли він повісив удома свою першу Мерилін, гості були шоковані. За його словами, у 1960-х серйозних колекціонерів поп-арту можна було полічити на трьох руках. Із Ворхолом вони потоваришували на все життя художника.

Сьогодні разом із фондом, заснованим 1996 року, колекція налічує понад 3000 творів. Брант каже, що збирає те, що було модним, а вийшло з моди, і не заради спекуляції. Під конкретну стіну він нічого не купував. У нових колекціях йому бракує людини за добіркою: «Кожна колекція має містити трохи божевілля».

Будинок, який довелося рятувати

Брант близько 50 років живе біля Палм-Біч, спершу як гравець у поло. Новий дім подружжю не був потрібен. Проте 2020 року на продаж вийшов Collado Hueco, збудований для бізнесмена Пола Мура, і колекціонер у ньому переміг. Це один із найсміливіших проєктів Мізнера.

Будівля асиметрична, з кількома крилами від одного до трьох поверхів. Парадні кімнати зберегли характер, а вхід і сходовий хол були темними й замкненими. Діран хотів, щоб сонце діставалося якнайбільшої частини приміщень.

Колекцію треба було ще й захистити від непередбачуваної флоридської погоди. Історичні стіни не знесли: кожну підсилили, а фундамент заглибили. Нові вікна, стійкі до ураганів, вставили в бетонні рамки.

Дах зняли й збудували наново, а оригінальну плитку та патину каміна зберегли. Діран вивчав двері, стелі й орнаменти Мізнера, щоб нові кімнати були даниною, а не копією.

Кімнати й твори в них

У центрі дому дві зали. У великій стоїть монументальний камін, а на одній зі стін висить кам’яна консоль Альберто Джакометті майже три метри заввишки, увінчана барельєфом жіночої фігури. Її зробили для важливого замовлення Жана-Мішеля Франка 1938 року, для родини Борн в Аргентині. Консоль була однією з пари, а де друга, невідомо.

Поруч із каміном висить «Біла катастрофа (Car Crash 19 разів)» Ворхола 1963 року, одне з останніх придбань Бранта. Столик із дзеркально полірованої міді Діран спроєктував сам.

Лоджія легша й грайливіша. Там збереглася підлога з чорної, жовтої та бірюзової плитки. Одна з найпомітніших робіт кімнати — картина Баскія «Per Capita» 1981 року. Шафа-башта Етторе Соттсасса Дірану спершу не далася, доки Брант не показав, як її поставити.

Нагорі Діран прибрав стіни, і головна спальня тепер займає всю ширину будинку, від світанку над океаном до заходу над садом. У ванній Сеймур Брант мармурові стіни вирізьблені на кшталт завіс. Ванна Бранта — мозаїка з білого й сірого мармуру навколо двох робіт Гленна Ліґона, Діран називає її мінімалістично-орнаментальною.

Люди за проєктом

Усе почалося з випадкової зустрічі в Нью-Йорку. Діран зустрів друга, арт-дилера Тіко Мугграбі, і згадав, що завтра летить до Палм-Біч. Мугграбі одразу зателефонував Бранту. Наступного дня архітектор уже сидів навпроти подружжя в їхньому новому домі, яким вони володіли лише кілька днів.

Ще молодим дизайнером Діран роздивлявся фото попередніх осель Бранта. «Для мене Пітер був героєм-колекціонером», — каже він.

Стефані Сеймур Брант теж колекціонує, але одяг. Вона дружила з кутюр’є Аззедіном Алаєю і має одну з найважливіших добірок його робіт. За словами Дірана, вона брала участь у кожному рішенні. Її захоплення змінило погляд чоловіка на власну колекцію: сукня для нього тепер не річ у шафі, а твір мистецтва.

За роки спільних сніданків, обідів і вечер співпраця перейшла в дружбу. Друга пристрасть Бранта — кінні перегони. У його стайні був Sottsass, переможець Приза тріумфальної арки 2020 року. Коли в жеребця народився син, Брант назвав його Діраном.

Джерело: Architectural Digest