Білок престин у крові пов'язали з шумом у вухах
Шум чи дзвін у вухах, якого насправді немає, лікарі досі діагностують лише зі слів пацієнта. Нове дослідження вказує на білок, який теоретично можна виміряти в крові.
Що знайшли в крові
За оцінками, тинітус торкається 15 відсотків людей у світі. Достеменно невідомо, що його спричиняє, а об'єктивного біомаркера чи тесту для нього досі немає. Єдиний спосіб діагностики — розповідь самої людини про звуки, яких не існує.
Команда отоларинголога Куроша Парама з Університету Коннектикуту провела експеримент за участі 82 дорослих. Половина з них мала тинітус. Аналіз крові показав, що в людей із цим станом концентрація білка престину приблизно на 50 відсотків вища, ніж у решти учасників.
Роботу опубліковано в журналі Otolaryngology – Head and Neck Surgery. Вона спирається на раніше дослідження, яке виконали частково ті самі автори.
Що відомо про престин
Престин — моторний білок у мембранах зовнішніх волоскових клітин завитки. Він підсилює звуки й важливий для чутливого слуху.
Раніше престин уже пов'язували з пошкодженням слуху. Його рівень залежить від впливу шуму, віку й втрати слуху, а в експериментальних моделях змінюється після травми. Тому дослідники припускають, що це може бути маркер ураження завитки.
Є й інший приклад зв'язку престину зі слухом. Уже кілька років відомо, що передозування аспірину викликає проблеми зі слухом через порушення роботи завитки, а престин належить до білків, яких це стосується.
«Тепер вимірювання престину дає клінічне уявлення про те, наскільки сильний тинітус», — каже Парам.
Чого поки не можна стверджувати
Це було невелике обсерваційне дослідження: учених цікавило, чи збігаються дві речі, а не що з чого випливає. Тому воно не доводить, що високий рівень престину викликає тинітус, — показує лише зв'язок.
Окремий аналіз точності діагностики засвідчив, що біомаркер поки не можна надійно застосовувати як діагностичний інструмент, принаймні на цій вибірці. Можливо, частина учасників мала некохлеарний тинітус, спричинений чимось іншим, ніж відхилення престину. Автори визнають, що на хворобу, імовірно, впливають і інші чинники.
Подальші дослідження можуть це прояснити. Парам називає результат першим кроком до розроблення ліків, що допомагали б керувати станом.
Джерело: ScienceAlert