Оптоволокно для дронів дорожчає через ШІ-дата-центри
Оптоволокно для дронів стало дорожчим, бо військові виробники змагаються за нього з дата-центрами для штучного інтелекту. Для українських компаній основне джерело матеріалу — Китай.
Ціна волокна за рік
Представник компанії BlueBird Tech Олексій, прізвище якого не названо з міркувань безпеки, каже: у 2026 році волокно коштує приблизно в шість-десять разів більше, ніж у 2025-му. Найважче було приблизно в березні, відтоді ситуація дещо стабілізувалася.
Дрони на волокні — лише один із споживачів. Дата-центри по всьому світу використовують його у великих обсягах, а розвиток інфраструктури для ШІ додає попиту. Аналітична компанія TrendForce очікує у 2026 році світовий дефіцит у 111 мільйонів миль. Він ще більше здорожчив і той вид волокна, що стійкий до згинів і особливо потрібний дронам.
Хто скільки купує
За китайською митною статистикою, Росія отримує значно більше кабелю, ніж Україна. У серпні 2025 року вона імпортувала 328 000 миль, а Україна лише 72 милі, повідомляє The Washington Post.
За даними The Insider і «Відомостей», за весь 2025 рік Росія купила понад 37 мільйонів миль. Це понад 10 відсотків світового виробництва, хоча раніше її частка не перевищувала 1 відсотка. Олексій додає, що в Росії простіша логістика з Китаєм.
Власні котушки замість готових
Багато виробників перенесли намотування в свої цехи. Вони купують волокно на великих бобінах і самі роблять малі котушки для FPV-дронів. Китай лишається джерелом матеріалу, але контроль над якістю переходить до виробника. Готова котушка в такому разі може вийти трохи дешевшою, ніж імпортна.
Дефект коштує дорого: через нього можна втратити дрон, місію та ціль. Чим менше дефектів у волокні, тим більше придатних котушок виходить з однієї бобіни.
Не кожному це під силу. Потрібні обладнання, люди, які знають процес, і перевірки. Дрібніші компанії беруть готові котушки в більших українських колег або за кордоном. Єдиної моделі в галузі немає.
Люди, навчання й перевірка
Профільних університетів для таких фахівців немає, тож усе зводиться до практики. Новачки роблять помилки, а навчання саме витрачає волокно. Кабель крихкий, тому іноді на тренування йдуть багато кілометрів. Автоматизація експертів не замінює: хтось має правильно налаштувати обладнання.
Кожну готову котушку перевіряють на оптичний зв’язок. Крім того, частину партії встановлюють на реальні дрони й випробовують у польоті.
Довгий маршрут і митниця
За словами Олексія, траплялося, що китайські виробники відмовляли українським покупцям, бо ті з України. Шлях із Китаю довгий, що додає часу й витрат. Уже в Україні вантаж проходить митницю, а повітряні тривоги можуть зупиняти її роботу.
Попит на волокно пов’язаний із тим, що дрон на кабелі не піддається радіоелектронній боротьбі. Першою такі дрони застосувала російська армія у 2024 році в Курській області, і Україна швидко пішла тим самим шляхом. Росія й Україна випускають, за оцінками, близько 50 000 таких дронів на місяць.
Радіокеровані дрони поки становлять більшу частку на полі бою. Волокно потрібне там, де густо стоять засоби розвідки та РЕБ, але пілоту для такого дрона потрібні окремі навички.
Джерело: Ars Technica